Тематичний архів статей

Про дострокове розірвання Договору Банківського Вкладу (Депозиту) І Відмову Комерційних Банків Видати вкладу на першу вимогу


Сьогодні громадяни і підприємства зіткнулися з необхідністю і одночасно неможливістю дострокового розірвання договорів банківського вкладу (депозиту) і відмовами комерційних банків видати вклад на першу вимогу вкладника.


 
  

1. Підставою для відмови комерційними банками видати вклад на першу вимогу вкладника є Постанова Національного банку України від 04.12.2008 р. № 413 і Лист від 06.12.2008 р. № 22-310/946-17250, адресований керівникам комерційних банків.


 
  

У листі Національний банк вказав «... Звертаємо вашу увагу на те, що постановою Правління Національного банку України № 413 від 4 грудня 2008 року (абзац 5 пункту 2) банкам заборонено робити дострокове повернення депозитів, так як вони вкладені у довгострокові кредити та інші активи.


  

Національний банк України буде оцінювати діяльність банків з урахуванням того, чи забезпечує банк неухильне виконання цієї вимоги на підставі застосування економічних або цивільно-правових заходів. ... ».


 
  

Постанова від 04.12.2008 р. № 413 не містить заборони робити дострокове повернення депозитів. Абзац 5 пункту 2 Постанови № 413 тільки зобов'язує банки застосовувати всі необхідні заходи для забезпечення позитивної динаміка зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками.


 
  

Можна припустити, що такими заходами можуть бути: надання вкладникові додаткових гарантій і послуг; надання нових більш вигідних умов договору банківського вкладу (депозиту) і т.д.


 
  

Тобто, Постанова НБУ № 413 ставить за обов'язок банкам створити такі умови для вкладника, щоб останньому було вигідне подальше перебування депозиту в цьому банку.


 
  

Але Національний банк своєю лист не роз'яснив як правильно застосовувати Постанова № 413, а фактично ввів нову норму про заборону видати вклади на першу вимогу вкладників і попередив банки про можливі санкції за її невиконання.


 
  

Жоден комерційний банк не наважиться порушити вимоги Національного банку України, навіть у вищевказаному випадку, коли вимоги є незаконними.


 
  

2. Про юридичну силу Постанови № 413 і Листа від 06.12.2008 р.


 
  

Нормативний правовий акт - офіційний документ встановленої форми, прийнятий (виданий) в межах компетенції уповноваженого державного органу (посадової особи) або шляхом референдуму з додержанням установленої законодавством процедури, містить загальнообов'язкові правила поведінки, розраховані на невизначене коло осіб і кількаразове застосування.


 
  

Статтею 56 Закону України «Про національний банк України» визначено виключний перелік нормативно-правових актів Національного банку України, до яких зокрема відноситься постанову.


 
  

Лист до переліку нормативно-правових актів не включено.


 
  

Крім того, зазначена стаття імперативно встановлює обов'язковість державної реєстрації нормативно-правових актів Національного банку в державному реєстрі Міністерства юстиції України.


 
  

Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що нормативно-правові акти, які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Нормативно-правові акти вступають в силу через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено більш пізній строк набрання ними чинності.


 
  

Пунктом 15 «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або мають міжвідомчий характер», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 встановлено, що в разі відсутності державної реєстрації та офіційного опублікування нормативно-правовий акт є таким, що не набрав законної сили і не може застосовуватися.


 
  

Постанова Національного банку України від 4 грудня 2008 р. № 413 не пройшло державну реєстрацію і не було опубліковано.


 
  

3. Правовідносини банку і вкладника регулюються укладеним між ними договором, а також Цивільним кодексом України, іншими законами та підзаконними актами.


 
  

Згідно ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.


 
  

Статтею 1060 Цивільного кодексу встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.


 
  

Таким чином, відмова комерційного банку видати вклад на першу вимогу вкладника суперечить вимогам закону, умов договору банківського вкладу (депозиту) і грунтується тільки на рекомендаціях Національного банку України, які не є нормативно-правовими актами і не мають юридичної сили.


 
  

Для захисту своїх законних прав вкладник повинен звернутися із заявою в управління банку з вимогою видати вклад, а в разі відмови подати до суду позов про стягнення суми банківського вкладу та моральної шкоди (ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів») .


 
 
  

Джерело (автор): Компанія «Бізнес Гарант» Одеса


 
  

Сайт: www.law-ua.com


 
         

  Схожі новини: {related-news}