Тематичний архів статей

Еволюція міжнародного Руху Капіталу


Еволюція МІЖНАРОДНОГО РУХУ Капіталу

Постановка проблеми. Виходячи з загально господарської та фінансової системи розвитку суспільства, основною складовою світового процесу розвитку являється економіка, котра заснован на принципах підпріємніцтва, конкурентної боротьбі, а такоже відкрітості кордонів до здійснення зовнішньо-господарської діяльності та руху капіталів, за для Отримання Певного результату.

Такоже можна стверджуваті, Що вільне переміщення факторів виробництва та руху Капіталу з однієї Країни в іншу, являється основною складовою соціального та економічного розвитку Країни чи регіону в Який Залуччя Капітал, та світової економічно-господарської системи в цілому.

Більшість учених пов'язують мотиви руху міжнародного Капіталу з перевагами вкладень інвестіцій в ІншІ Країни, зокрема в ті які мают низьку ВАРТІСТЬ факторів виробництва. Відповідно можна стверджуваті, Що мотівацією міжнародного руху Капіталу являється вільна конкурентна боротьба та Бажання Отримати прибуток.

Інтенсівність, напрямки та структура вівозу Капіталу залежатись від стану світової ЕКОНОМІКИ, ЕКОНОМІКИ та політікі окремих країн, характером міжнародніх зв'язків. Аналіз истории експорту Капіталу показує, Що вівіз міжнародного Капіталу пріпадає на кінець XVII - початок XVIII ст. До кінця XIX ст .. Рух міжнародного Капіталу відбувалося в основному в напрямки на тій годину, країну економічного-гіганта, лідера - Англію. Аналізуючі Історію міжнародного руху Капіталу потрібно Сказати, Що Його Хвилі перебувають у тісному кореляційному зв'язку з "великими циклами кон'юнктури" М. Д. Кондратьєва (1892 - 1938).

Дослідження питання міжнародного руху Капіталу Присвятої свої роботи Вчені як, В. Андрійчука, В. Будкіна, П. Бурд 'є, Дж. Данінга, Е. Дюркгейма, М. Кіндлебергера, А. Кредісова, П. Кругмана, В. Леонт 'єва, Д. Лук' яненка, Ю. Макогона, Дж. Мілля. Незважаючи на значну увагу з боку вчених-економістів на процеси руху Капіталу, но остається відкрітім питання, Що до еволюції міжнародного руху Капіталу, та значення руху міжнародного Капіталу в історічному аспекті розвитку ЕКОНОМІКИ країн імпортерів Капіталу.

Метою даної Статті являється Дослідження еволюції міжнародного руху Капіталу, та перетворення прімітівного Залучення Капіталу мігрантів до складних економічніх процесів руху та Залучення міжнародного руху Капіталу, Що впліває на окремі Країни так І на Світову економічну систему в цілому.

Виклад основного матеріалу Дослідження. Зародження міжнародного руху Капіталу Як першооснові економічного розвитку країн пріпадає на кінець XVII - початок XVIII ст. До кінця XIX ст. Основними причинами міжнародного руху Капіталу являється Перехід від феодального до індустріального суспільства та характерізується періодом великих морський відкріттів.

Основні потоки руху Капіталу на тій годину йшли з Англії в колонії, на початок ХІІІ ст. вже якіх становило 13 колоній. Офіційних засідань Період годині характерізується періодом завершення становлення національніх рінків, а також їх розширення та Зміцнення. Розвиток ТОРГІВЛІ зумов зростанню ролі банківської справи та Зародження бірж, які в подальшому стануть головним суб'єктами міжнародного руху Капіталу.

Ключовим елементом міжнародного руху Капіталу на ХІІІ - ХІХ ст .. являється розвиток промісловості та вимагатимуть у будівніцтві промислових підпріємств для переробки природних ресурсів колонії. У світовому господарстві утвердівся Поділ праці Між метрополіямі І колоніямі. Капіталі вкладаліся насамперед у Галузі, необхідні країнам-метрополіям: добувну промисловість І Залізничне Будівництво, Сільське господарство. Колонізаторі орієнтувалі економіку залежних країн на виробництво відповідніх товарів.

У середіні ХІХ століття бурхливий почал розвиватися біржова Діяльність. Майже 2/3 іноземніх цінніх паперів, Що Обертан на Лондонській біржі, емітуваліся країнамі, які належали до периферії тодішнього світового господарства (латинська Америка, Греція, Іспанія). Кінець першій Хвилі вівозу Капіталу поклал економічна криза, Яка розпочалося в Англії 1825 року.

Початок Другої Хвилі експорту Капіталу пріпадає на 60-ті роки ХІХ ст. Після світової економічної кри, повторилася пріблізно така сама картина, Що й до кри.

У 80-90 роках XIX ст. основним напрямках руху Капіталу Англії та США становили Країни Латінської Америки. Вони успішно користувалася залежністю ціх країн І вівозілі туді капіталі переважно у формі державних позика. У 1880 р. аргентінській борг Великої Брітанії становит 20 млн фунтів стерлінгів. Разом з тім англійські капіталі пріскорювалі розвиток промісловості в Аргентіні. З 1887 по 1895 р. число промислових підпріємств у Буенос-Айресі подвоїлося, на них працювать близьке 75 тис.. робітніків.

Апогею Другої Хвилі вівозу Капіталу досяг у 1910-х роках. Найбільшімі експортером Капіталу булі Великобританія, Франція, Німеччина, Бельгія, Швейцарія, Голландія, Про що свідчать Такі Дані (таблиця 1).

Країна 1883 рік 1 913 222 222 203.

Великобританія 30 76-77 222 222 203.

Франція 12-15 48-49

Німеччина 4-5 30-32 222 222 203.

Бельгія - 2-3

Голландія 3-4 4-6

Швейцарія - 4-5

Таблиця 1. Рух міжнародного Капіталу па початок ХХ століття, у млрд. марок.

Сполучені Штати Америки Протягом Першого десятіліття XX ст. збільшілі ввіз Капіталу з 500 млн дол. до 2,5 млрд дол. в 1913 p. Експорт Капіталу від 2/3 до 3/4 БУВ спрямований у колонії та залежні Країни. Великобританія 52,2% капіталів вклала в колонії та домініоні, 21,9% - у залежні Країни. У 1910 p. вон мала 72 банки з 5,5 тис.. відділень у колоніях. Сферами РОЗМІЩЕННЯ капіталів булі залізніці та Автомобільні дороги (61,4%), торгівля (19,9%), банки та страхова справа (2,5%), відобуток сировини, плантації чаю та кави (9,2%).

США орієнтуваліся на Зміцнення своїх економічніх позіцій на своєму контіненті. Так, Частка Латінської Америки становила 49,9%, американський експортний капіталів, Канади - 28,8, Європи - 13,4%.

Франція розпочалося свою роль світового кредитора з шестіпроцентної позики саксонському королю в 1811 p. До 70-х РОКІВ XIX ст. капіталі спрямовуваліся в Облігації, Акції промислових підпріємств. З початку XX ст, Франція вівозіла Капітал переважно у позіковій формі, тоб надавала Його у вігляді державних позика І цінніх паперів. Перед Першою світовою війною французькі позики розподіляліся так: Європа - 22 млрд марок, у тому чіслі РОСІЯ - 12 млрд марок (40% французький вкладень), Німеччина - 1 млрд марок, балканські Країни - 3 млрд марок, Австрії - 2,5 млрд марок , в Країни Латінської Америки - 6 млрд марок, у свої колонії - всього 10% Капіталу. Німеччина вкладала 98% Капіталу, Що вівозівся, в освоєння джерел сировини І рінків збуту в залежних країнах (Туреччина, Китай та ін.).

Підсумовуючі розвиток та еволюцію міжнародного Капіталу в Період ХІХ на початку ХХ століття можна стверджуваті, Що офіційних засідань Період являється ключовим у зароджені Сучасної структури міжнародно-фінансовіх відносін та складних процесів міжнародного руху Капіталу І перетіканню Капіталу з однієї Країни в іншу. Ключовими чинниками, що задовольняють являлися Перехід країн до індустріалізації. У цею Період спостерігається поступовій розвиток ЕКОНОМІКИ США та Вихід на чільне Місце по економічному розвитку та світової гегемонії. Ключовим поштовхом вихід США на перше Місце по економічному розвитку стала перша світова війна, Яка дала можлівість отрімуваті прибутку від експорту зброї та іншої продукції країнам учасникам Війни. А після Першої світової Війни США Як країна Яка НЕ булу зруйнована війною, давало можлівість стати основним донором країнам які булі в розрусі.

Після перерви, спрічіненої Першою світовою війною, експорт Капіталу відновівся у 20-х роках. Основними напрямки руху Капіталу являлися Країни які постраждаєте в другій світовій війні. На перший план у цею Період виходе США Як країна, Що МАЄ Самий великий показники експорту Капіталу в ІншІ Країни. ЯКЩО до Першої світової Війни США відставалі по вівозу Капіталу від ряду країн ЄВРОПИ, то у 20-х роках, віпередівші ВСІХ, збільшілі Його у 5 разів. Такі Промислові гіганті, як "Дженерал Електрик", "Форд", "Дженерал Моторі" Поча Будівництво заводів-філій у багатьох країнах СВІТУ. Вони збудувалі за кордоном десятки заводів у країнах Латінської Америки, ЄВРОПИ, Канаді. До Великої депресії (1929 p.) Західна півкуля відчувала на СОБІ фінансовий Вплив монополій США. Напрікінці 1929 p. американський Капітал контролювали 1/3 гірнічорудної промісловості Канади. Амеріканці зайняли першість І у світовій ТОРГІВЛІ. Вікорістовуючі плани Дауеса, Юнга, смороду взяли Під Свій контроль промисловий Потенціал Німеччіні.

Чисті прибутку монополій США досяглі 55500 млн дол., Або в 1,5 рази більше, ніж у роки Першої світової Війни. Будуваліся Нові фабрики І заплави. Виплавлення сталі зросло з 49 до 61,7 млн т, відобуток НАФТА - з 723 до 1007 млн барелів, виробництво електроенергії - 371,4 до 116,7 млрд кВт/год. На фоні розорення війною Велікобрітанії, Франції, особливо Німеччіні, США булі процвітаючою Країною, Яка виробляємого проміслової продукції на 10% більше, ніж Усі індустріальні Країни разом. На початку 1929 p. Америка давала 48% світового промислового виробництва. У тому самому році у США випущена 5337 тис.. автомашин, Що вії разів більше, ніж до Війни. Найбільше також їх продукувалі на заводах "Форд", "Крайслер" та "Дженерал Моторі" (82%).

Інвестиційні вкладень США за кордоном досяглі в 1929 p. 27700000000 дол., З них у Латинський Америку - 3462 млн дол., Канаду - 2010 млн дол .. Західну Європу - 1353 млн дол. На тій Самий годину амеріканські Монополії повністю підпорядкувалі СОБІ 14 країн Латінської Америки (з 20, Що тоді булі незалежними державами). Амеріканські бізнесмені відсунулі англійськіх капіталовкладніків в Канаді на другий план, їхні Інвестиції в Цій Країні перевіщувалі англійські в 4,5 рази, 1/3 гірнічорудніх підпріємств та фабрик стали власністю США, 73% мексіканської нафта опинилось в руках американський корпорацій. Вони такоже Швидко проникли в Європейські Країни. У 1928 p. "Дженерал Моторі" відкріла Автомобільні заводи у 18 містах ЄВРОПИ, Канади, Латінської Америки, "Форд" - у Велікобрітанії, Франції, Німеччіні, Італії, Бельгії, Данії, Ірландії. Великобританія вперше відкрито за 300 РОКІВ поступився першістю у світовій ТОРГІВЛІ США.

Піднесення та розвиток світової ЕКОНОМІКИ та глобалізації міжнародного руху Капіталу в 20-ті роки ХХ століття змінілося на "Світову економічну кризу" 1933 року та "другу Світову війну", які на протязі 20 РОКІВ впливав на економічний розвиток СВІТУ. Цей Період характерізується незначна рухом Капіталу. Позитивно тенденцію показує Тільки США які впоралися одні Із Перших з фінансовою кризою, та стала основною промислово Країною Яка булу зорієнтована на експорт продукції в Період Другої світової Війни. Вівіз американського Капіталу збільшівся з 14% у 1937 p. до 33% у 1947 p. США захопілі Головні позіції в економіці більшості країн.

Значним етапом в розбудові світової ЕКОНОМІКИ та руху Капіталу стало затвердження У квітні 1948p. Конгресу США плану Маршалла - план економічної допомоги країнам ЄВРОПИ. Його учасники: Великобританія, Франція, Італія, Бельгія, Данія, Нідерланді, Норвегія, Ірландія, Іспанія, Швеція, Люксембург, Австрія, Швейцарія, Португалія, Греція, Туреччина, з грудня 1949p. - ФРН. Мета плану - розвиток ЕКОНОМІКИ на "принципах індівідуальної свободи, вільніх інстітутів І справжньої Незалежності". Європа розглядали Як єдиний економічний простір, на Що вказував міжнародно-правовий договір Між країнамі. Вони були не пасивний об'єктом Американської допомоги, а ініціаторамі у віробленні та реалізації плану. До Його завданнь входило відродження виробництва на новій технологічній основі, розширення зовнішньої ТОРГІВЛІ, досягнення міжнародної фінансової стабілізації, встановлення справедливих обмінних курсів. Діяв план Маршалла з квітня 1948p. по 30 грудня 1951p.

Обсягах допомоги країнам становит 17 млрд дол. (У цінах на 2005p.152 млрд дол.). З них 4 млрд дол. асігнувалося Протягом Перших 15 міс. Американський уряд гарантував капіталовкладення своїх інвесторів, вивезення оптимального прибутку в доларах. Передбачалось скасування мита, Обмеження імпорту американський товарів, постачання сировини в США.

Фонди згідно з планом Маршалла розподіляліся Між країнамі не за потребами в інвестіціях, а Відповідно до стану платіжного балансу Щодо доларової зони. Товарі надавали в розпорядження урядів. Гроші, отрімані від також їх продаж, надходить в національний банк на спеціальній рахунок (так звані еквівалентні фонди). 95% ціх фондів повінні булі належати країнам-учасницям, но вітрачаліся Під контролем Адміністрації економічного співробітніцтва в Європі. Частина також їх йшла на оплату сировини, Яку вівозілі США.

До кінця 1950-х РОКІВ міжнародний рух капіталів залишавсь Досить обмежених. Повоєнній економічний стан країн НЕ сприян розвитку справжніх міжнародніх фінансовіх відносін. З провідніх промислово розвинутих країн Лише США малі позитивне сальдо національніх накопиченням, Що давало їм змогу Зробити суттєвій Внесок у Фінансування Інших країн. У цею годину США відігравалі основну роль у вівозі Капіталу, фінансуванні міжнародніх програм. Повоєнна відбудова Європейської та японської ЕКОНОМІКИ, а такоже розвиток "третього світу" базувалося на залученні зовнішніх джерел Фінансування, передусім капіталів Із США. Торгівля з соціалістічнімі країнамі через холодну війну Майже повністю припин. За таких обставин міжнародний рух капіталів носів обмежених та односторонній характер.

Напрікінці 50-х і в 60-х роках спостерігалася четверта хвиля експорту Капіталу. Вона характеризувалась зростанню обсягів міжнародного руху приватного Капіталу. Досягнувші максимуму напрікінці 70-х - на початку 80-х РОКІВ ця хвиля обірвалася з качаном боргової кри 1982 року.

З кінця 50-х РОКІВ спостерігалась активізація міжнародної фінансової, у тому чіслі банківської, діяльності, Яка базувалося на відродженні Європейської та японської ЕКОНОМІКИ з одночасним поступовім спадом американського домінування та на поверненні до конвертованості валют провідніх промислово розвинутих країн. Протягом Наступний 30 РОКІВ вівіз Капіталу розвівався Під вплива збільшення обсягів світової ТОРГІВЛІ, лібералізації національної економічної політікі провідніх промислово розвинутих країн, інтернаціоналізації банків І прогресу інформаційніх технологій.

У цею Період особливо зросло значення вівозу Капіталу Як форми міжнародніх економічніх відносін. Це Було пов'язано з інтернаціоналізацією господарського життя, прискорення темпами Його зростанню та структурними зрушеннямі в умова високих темпів науково-технічного прогресу, поглиблення міжнародного поділу праці, розширення світовіх господарських зв'язків, Ці фактори в нових політічніх умова зумовили зміну ролі та структуру вівозу Капіталу.

Збільшіліся масштаби іноземного інвестування економічно розвинені держав з 51 млрд дол. в 1945 p. до 285 млрд дол. в 1970 p. (Приблизно в 6 разів). Перевага Серед країн-експортерів віддавалася США, Канаді. Європейські Країни, зайняті відбудовою господарства, не могли вівозіті Капітал у значних розмірах. У Західній Німеччіні, Японії певне годину діяла формальна заборона на вівіз капіталів. Існувала нерівномірність в експансії інвестіцій. Вони сконцентрувалась у невелікій групі країн (таблиця 2):

Країна 1950 рік 1970 рік

США 17 44,7% 150 62%

Великобританія 14 36,8% 49 20%

Франція шість 15,7% 19 7%

ФРН 1 лютим% 20 7%

Японія - 2,7 1%

Таблиця 2. Показники Залучення іноземніх інвестіцій, млрд. дол

Відбуліся Перелік нормативних у співвідношенні різніх форм вівозу Капіталу. Великим Його інвестором за кордон стала США качаном державних інвестіцій вважається план Маршалла. Держава проводить І стімулювала вівіз за кордон приватного Капіталу, булу Його гарантом. З Посилення могутності транснаціональніх компаний збільшілася їхня роль Як експортерів Капіталу. У 1966 p. ВАРТІСТЬ зарубіжніх інвестіцій ціх компаний становила 90 млрд дол.

США. 1. 2. 3. 4. 5. посіб. 6. 7. http://polkaknig.narod.ru/econom/lazebn
 

  Схожі новини: {related-news}